Постанова

Іменем України

06 липня 2023 року

м. Київ

справа № 719/272/22

провадження № 61-6405св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Крюкова Крістіна Олександрівна, на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області у складі судді Телешмана О. В. від 09 січня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Височанської Н. К., Лисака І. Н. від 30 березня 2023 року.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 35 000,00 дол. США та

3 % річних у розмірі 460,27 дол. США.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 10 червня 2021 року він надав у позику ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 35 000,00 дол. США, на підтвердження чого останній написав розписку, у якій зобов`язався повернути позику до 10 березня 2022 року. Поручителем за виконання відповідачем своїх зобов'язань виступив його брат ОСОБА_3 .

3. Посилався позивач на те, що ОСОБА_2 не виконав взятих на себе зобов`язань та не повернув суму позики, що є підставою для стягнення суми боргу та 3 % річних за час невиконання грошового зобов`язання.

4. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 35 000,00 дол. США, що еквівалентно 1 372 000,00 грн, а також 3 % річних за період з 10 березня

2022 року по 17 серпня 2022 року, у розмірі 460,27 дол. США, що еквівалентно 18 180,66 грн.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

5. Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області

від 09 січня 2023 року, з урахуванням ухвали Кельменецького районного суду Чернівецької області від 11 січня 2023 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

6. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 35 000,00 дол. США боргу.

7. У задоволені позовних вимог щодо стягнення 3 % річних від суми боргу у розмірі 460,27 дол. США за період з 11 березня 2022 року до 17 серпня 2022 року відмовлено.

8. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами було укладено договір позики грошових коштів у формі розписки, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, а відповідач не повернув отриману позику у строк, визначений у договорі, що є підставою для стягнення отриманих позичальником грошових коштів у судовому порядку.

10. Відмовляючи у задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних, суд першої інстанції виходив із того, що зазначені нарахування здійснені у період введення в Україні воєнного стану, а тому підлягають списанню кредитором (позикодавцем) на підставі положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

11. Додатковим рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 31 січня 2023 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_1 28 307, 74 грн судових витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката.

12. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 30 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 09 січня 2023 року залишено без змін.

13. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача суми позики, яка була отримана ним на підставі розписки від 10 червня 2021 року та яку він зобов`язувався повернути до 10 березня 2022 року.

14. Додатковою постановою Чернівецького апеляційного суду від 03 травня

2023 року заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду.

Узагальнені доводи касаційної скарги

15. 21 квітня 2023 рокуОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Крюкова К. О., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 09 січня

2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 березня

2023 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

16. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17,у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 та у постановах Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 643/6453/17, від 03 липня 2019 року у справі № 551/408/16-ц, від 08 липня 2019 року у справі

№ 524/4946/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 632/2209/16 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що між сторонами не було укладено договору позики у письмові формі відповідно до вимог статті 1047 ЦК України. Посилається на те, що розписка від 10 червня 2021 року не містить умов передачі коштів ОСОБА_1 та отримання їх позичальником. Відсутні також докази отримання коштів після підписання договору позики

від 10 червня 2021 року.

18. Вважає, що у матеріалах справи відсутні належні докази отримання ним у борг грошових коштів у розмірі 35 000,00 дол. США, а судами попередніх інстанцій не встановлено дати їх передачі, що, на думку заявника, свідчить про неукладеність між сторонами договору позики.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 719/272/22, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

20. 22 червня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

21. Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року відмовлено

ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Крюкова К. О., у задоволенніклопотання про зупинення виконання рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 09 січня 2023 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 30 березня 2023 року до закінчення касаційного провадження у справі.

22. Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відкликання касаційної скарги на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 09 січня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 березня 2023 року.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23. Згідно із тексом розписки від 10 червня 2021 року ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 35 000,00 дол. США терміном

до 10 березня 2022 року та зобов`язався повернути кошти на першу вимогу ОСОБА_1 , але не пізніше 10 березня 2022 року. В якості поручителя виступає ОСОБА_3 . Розписку написано власноручно в присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Троє вказаних осіб підписали розписку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

24. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

25. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

26. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

27. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

28. У відповідності до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

29. Згідно зі статтею 1046 ЦКУкраїни за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

30. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

31. Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

32. Положеннями частини першої, третьої статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

33. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

34. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

35. Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

36. Встановивши, що між сторонами справи 10 червня 2021 року було укладено договір позики, оформлений шляхом написання позичальником ОСОБА_2 розписки про отримання грошових коштів та зобов`язання їх повернути до 10 березня 2022 року, а ОСОБА_2 отримані у позику грошові кошти у строк, встановлений у договорі, не повернув, суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення суми позики.

37. Посилання касаційної скарги на відсутність доказів отримання позичальником суми позики, дати та умов передання грошових коштів є необґрунтованими.

38. У цьому аспекті колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

39. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

40. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

41. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц.

42. Досліджуючи справжню правову природу укладеного між сторонами договору, суди вірно встановили, що між сторонами існували позикові договірні правовідносини. Зі змісту наявної у матеріалах справи розписки від 10 червня 2021 року слідує, що ОСОБА_2 своїм підписом підтвердив факт отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у борг в розмірі 35 000,00 дол. США із зобов`язанням повернути цю суму. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що факт власноручного написання і підписання зазначеної розписки відповідачем не оспорюється.

43. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

44. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

45. Крім того, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

46. Суди попередніх інстанцій правильно визначилися із характером спірних правовідносин, надали належну правову оцінку доказам укладення між сторонами договору позики, виконання позикодавцем своїх зобов`язань, а також відсутності доказів виконання своїх зобов'язань позичальником, та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми неповернутої позики.

47. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

48. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

49. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

50. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Крюкова Крістіна Олександрівна, залишити без задоволення.

2. Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області

від 09 січня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду

від 30 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович