Постанова

Іменем України

13 червня 2019 року

м. Київ

справа № 759/8115/16-ц

провадження № 61-27573св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бадахов Юрій Назірович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 квітня 2017 року в складі судді Войтенко Ю. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року в складі колегії суддів: Вербової І. М., Шахової О. В., Поливач Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Ю. Н., про усунення від права на спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла двоюрідна сестра позивача ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки сестра позивача заповіт не складала, спадкування має відбуватися за законом в порядку черговості.

Спадкоємцем першої черги є чоловік сестри ОСОБА_2 , спадкоємцем п`ятої черги є ОСОБА_1 .

ОСОБА_3 була інвалідом 2 групи, її стан здоров`я унеможливлював ведення домашнього господарства. Вона неодноразово зверталась до поліції з заявами про нанесення їй тілесних ушкоджень її чоловіком, а також зверталась до комісії з питань соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації з заявами про надання їй безоплатного соціального обслуговування.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довела наявність умисних дій чи бездіяльності відповідача, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 квітня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та надав їм належну правову оцінку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалені в справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкових висновків про недоведеність умисних дій чи бездіяльності відповідача, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. На підтвердження зазначених у позовній заяві обставин було надано ряд документів, отриманих від органів державної влади, до яких зверталась особисто ОСОБА_3 за життя через застосування відповідачем до неї насилля та ненадання допомоги, однак суд не надав належної оцінки цим доказам.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла двоюрідна сестра позивача - ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (по 1/3 частині).

За життя ОСОБА_3 заповіт не склала.

ОСОБА_3 була інвалідом 2 групи. Згідно з випискою з протоколу ВКК від 03 вересня 2015 року № 1401 стан здоров`я ОСОБА_3 унеможливлював ведення домашнього господарства.

Згідно з довідкою Святошинського УП ГУНП у м. Києві від 11 квітня 2016 року, у базі знаходяться повідомлення ОСОБА_3 з приводу нанесення тілесних ушкоджень її чоловіком та звернення до травмпункту з приводу отримання травм.

З матеріалів справи також відомо, що ОСОБА_3 27 березня та 24 грудня 2015 року зверталась до комісії з питань соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації з заявами про надання їй безоплатного соціального обслуговування. Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов проживання громадянина, який потребує соціального обслуговування, від 24 грудня 2015 року, чоловік не надавав ОСОБА_3 допомоги.

Разом з тим відповідно до акта первинної профспілкової організації Київського будівельного монтажного експлуатаційного управління № 1 від 10 лютого 2016 року, працівники підприємства провели зустріч з ОСОБА_3 , під час якої вона повідомила, що її чоловік самостійно приносить продукти, витрачає заробітну плату на потреби сім`ї, пояснила, що їй складно вести домашнє господарство, придбавати ліки, тому вона звернулася до працівників соціальної служби.

Крім того, ОСОБА_3 просила не залучати її чоловіка до роботи у вихідні дні та відпускати його додому за потребою навіть у робочий час.

Відповідач працює водієм, кожного дня проходить передрейсові та післярейсові медичні огляди, характеризується як ініціативний, дисциплінований, комунікабельний, ввічливий працівник, користується повагою в колективі. Дохід відповідача з серпня 2015 року до липня 2016 року становив 63 485,87 грн.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 14 квітня 1998 року квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної власності по 1/3 частини ОСОБА_4 та членам її сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_3 .

Як відомо з матеріалів спадкової справи щодо майна після смерті ОСОБА_3 , з заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 до суду з позовом, ОСОБА_1 просила на підставі частини п`ятої статті 1224 ЦК України усунути чоловіка ОСОБА_3 - ОСОБА_2 від права на спадкування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав недоведеним наявність умисних дій чи бездіяльності відповідача, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, у зв`язку з чим не вбачав доведеним винної поведінки відповідача та відповідно передбачених законом підстав для усунення від спадкування.

Відповідно до частини другої статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкування за законом).

Відповідно до частини першої статті 1265, частини першої статті 1267 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Судом установлено, що ОСОБА_3 була інвалідом 2 групи, стан її здоров`я унеможливлював ведення домашнього господарства, вона неодноразово зверталась до поліції з заявами про нанесення їй тілесних ушкоджень її чоловіком, а також зверталась до комісії з питань соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації з заявами про надання їй безоплатного соціального обслуговування.

Працівниками підприємства була проведена зустріч з ОСОБА_3 , під час якої вона повідомила, що її чоловік самостійно приносить продукти, витрачає заробітну плату на потреби сім`ї, пояснила, що їй складно вести домашнє господарство, придбавати ліки, тому вона звернулася до працівників соціальної служби. Тако, просила не залучати її чоловіка до роботи на вихідні дні та відпускати його додому за потребою навіть в робочий час.

Звернення із заявами до поліції свідчать про сімейні сварки у подружжя.

Проте зазначені заяви не містять посилань та скарг ОСОБА_3 , що чоловік ухиляється і не надає їй допомоги.

Таким чином, доводи касаційної скарги з приводу того, що відповідач як чоловік не дбав про ОСОБА_3 та не надавав їй матеріального утримання є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, зокрема наведеними вище обставинами та письмовими доказами.

Допитані судом першої інстанції свідки - сусіди відповідача, зазначали, що ОСОБА_2 піклувався про свою дружину, надавав кошти на харчування.

Доводи касаційної скарги про те, що саме ОСОБА_1 та її родина опікувались ОСОБА_3 , привозили їй продукти харчування, займались її похованням також спростовуються вищенаведеними встановленими обставинами. Крім того, відповідачем підтверджено витрати на перевезення дружини та її поховання.

Що стосується доводів касаційної скарги про вчинення відповідачем насильства над покійною дружиною, дійсно ОСОБА_2 знаходився на обліку у Святошинському УП ГУНП у місті Києві, притягувався до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП за вчинення сварки з дружиною ОСОБА_3 .

Разом з тим, виходячи з положень частини п`ятої статті 1224 ЦК України для задоволення позовних вимог про усунення особи від права на спадкування має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Проте судами не встановлено, що відповідач ухилявся від надання дружині допомоги та підтримки, у процесі розгляду справи не доведено винної поведінки відповідача.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів попередніх інстанцій відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судами правильно застосовано закон, який підлягав до застосування, тому підстав для скасування судових рішень немає.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 233/6868/15-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 753/21722/13-ц, від 18 липня 2018 року у справі № 390/1635/15-ц.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко