Постанова

Іменем України

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 344/1770/14-ц

провадження № 61-46734св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Воробйової І. А. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Ступак О. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2018 рокуу складі колегії суддів: Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом

до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що 10 червня 1990 року вона уклала шлюб із ОСОБА_2. За час спільного проживання вони придбали рухоме

та нерухоме майно, яке є спільною сумісною власністю та підлягає поділу,

а саме: домоволодіння АДРЕСА_1, загальною площею 201,2 кв. м, розташоване на земельній ділянці площею 0,0663 га за тією ж самою адресою; квартира АДРЕСА_2; нежитлове приміщення

у будинку АДРЕСА_3, загальною площею 509,6 кв. м; дві земельні ділянки, площею по 0,12 га, розташовані

у масиві "Боднарчик" у с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області; автомобілі: "Chevrolet Lacetti", 2005 року випуску, номерний знак

НОМЕР_1, "Hyundai Veracruz", 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, "RenaultKangoo", 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_3,

та "Skoda Superb Classic 1,9 TDi", 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_4.

Вони не можуть дійти згоди щодо поділу майна подружжя.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд поділити вказане майно між ними, виділити їй у власність домоволодіння АДРЕСА_1, розташоване на земельній ділянці

за тією ж самою адресою, та автомобіль "ChevroletLacetti"; виділити

у власність відповідачу квартиру АДРЕСА_2, що розташовані

за цією ж самою адресою, автомобілі: "HyundaiVeracruz", "Renault Kangoo", "Skoda Superb Classic 1,9 TDi" та земельні ділянки площею по 0,12 га, які розташовані у масиві "Боднарчик" с. Угринів Тисменицького району; поділити між ними в натурі нежитлове приміщення у будинку

АДРЕСА_3, визнавши за нею право власності на половину цього нежитлового приміщення, що складається з частини приміщень цокольного та першого поверху, а також приміщення другого

та мансардного поверхів.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 29 липня 2016 року у складі судді Бородовського С. О. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Виділено у власність ОСОБА_1 домоволодіння АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,0663 га

по АДРЕСА_1, кадастровий номер 2610100000:11:002:0023, земельну ділянку, кадастровий номер 2625886801:12:191:0030, автомобіль "Chevrolet Lacetti" 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_5, номер шасі НОМЕР_6, автомобіль "Skoda Superb Classic 1,9 TDi" 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_4.

Виділено у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 АДРЕСА_2; земельну ділянку, кадастровий номер 2625886801:12:191:0028, автомобіль "Hyundai Veracruz" 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, автомобіль "Renault Kangoo" 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_3.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 654 грн та 243,60 грн судового збору, 3
900 грн вартості експертизи, в іншій частині судових витрат відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне нежитлове приміщення у будинку АДРЕСА_3

не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбане для здійснення підприємницької діяльності відповідача, а тому не підлягає поділу між сторонами.

У частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 рішення суду мотивовано належністю спірного майна до спільної власності подружжя та необхідністю його поділу відповідно до положень закону.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення.

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на домоволодіння АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,0663 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер 2610100000:11:002:0023, квартиру

АДРЕСА_2, нежитлове приміщення по

АДРЕСА_3, дві земельні ділянки площею 0,12 га, кадастрові номери 2625886801:12:191:0028 та 2625886801:12:191:0030, призначені для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані в масиві "Боднарчик" у с. Угринів Тисменицького району та чотири автомобілі: "Chevrolet Lacetti" 2005 року випуску, номер шасі НОМЕР_6, номерний знак НОМЕР_5, вартість згідно

з висновком про оцінку автомобіля 102 135 грн, автомобіль марки "Skoda Superb Classic 1,9 TDi" 2003 року випуску, номер шасі НОМЕР_8, номерний знак НОМЕР_4, автомобіль марки "Hyundai Veracruz" 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_9, номерний знак НОМЕР_2 вартістю відповідно до висновку про оцінку автомобіля станом на 11 квітня

2014 року становить 321 475 грн, "Renault Kangoo" 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_12, номерний знак НОМЕР_3.

Присуджено у власність ОСОБА_1 домоволодіння АДРЕСА_1, придбане згідно з договором купівлі-продажу від 11 лютого 2008 року вартістю 1 965 647 грн та земельну ділянку площею 0,0663 га за цією ж адресою, кадастровий номер undefined, вартістю 335 495 грн.

У цокольному поверсі нежитлового будинку по

АДРЕСА_3 згідно з висновком експерта від 05 червня 2015 року як другому співвласнику першого варіанту розподілу визначеного експертом схематично в додатку № 2 до експертизи присудити у власність 1/2 частини сходової І площею 15,7 кв. м та 1/2 частини паливної № 9 площею 4,2 кв. м, всього приміщень у цоколі площею 9,95 кв. м вартістю 109 231,60 грн.

На першому поверсі цього приміщення 1/2 частину сходової ІІ площею

7,85 кв. м вартістю 86 177,6925 грн, всього приміщень на першому поверсі площею 7,85 кв. м вартістю 86 177,6925 грн.

На другому поверсі: цього приміщення 22-28 загальною площею 127,7 кв. м вартістю 1 401 896,985 грн.

На мансарді: приміщення 29-35 загальною площею 127,5 кв. м вартістю

1 399 701,38 грн.

Всього по нежитловому будинку по АДРЕСА_3 присуджено ОСОБА_1 приміщення загальною площею

273 кв. м вартістю 2 997 007,60 грн, що становить 53,57 % від вартості нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 -Франківську.

Автомобіль "Chevrolet Lacetti" 2005 року випуску, номер шасі НОМЕР_6, номерний знак НОМЕР_5, вартістю 102 135 грн; автомобіль "Skoda Superb Classic 1,9 TDi" 2003 року випуску, номер шасі НОМЕР_8, номерний знак НОМЕР_4. Вартістю 120 190

грн.

Всього присуджено ОСОБА_1 рухоме та нерухоме майно вартістю 5 520 475 грн.

Присуджено у власність ОСОБА_2 квартиру

АДРЕСА_2, вартістю 1 948 739 грн; земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер undefined, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в масиві "Боднарчик", с. Угринів Тисменицького району вартістю 222
619 грн, земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровим номером undefined, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в масиві "Боднарчик" у с. Угринів Тисменицького району вартістю 222 619 грн.

У цокольному поверсі нежитлового будинку по

АДРЕСА_3 згідно з висновком експерта від 05 червня 2015 року як першому співвласнику першого варіанту розподілу визначеного експертом схематично в додатку № 2 до експертизи присуджено

у власність ОСОБА_2 приміщення №1-8,10 загальною площею 110,1 кв. м 1/2 частину сходової площею 15,7 кв. м та 1/2 частину паливної № 9 площею 4,2 кв. м, всього приміщень у цоколі площею 117,95 кв. м вартістю 1 948 739 грн.

На першому поверсі цього будинку: приміщення 11-21 загальною

площею 110,8 кв. м та 1/2 частина сходової ІІ площею 15,7 кв. м, всього приміщень на першому поверсі площею 118,65 кв. м вартістю

1 302 545,63 грн.

Всього у нежитловому будинку по АДРЕСА_3 присуджено ОСОБА_2 приміщення загальною площею

236,6 кв. м вартістю 2 597 406,63 грн, що становить 46,43 % від вартості нежитлових приміщень.

Автомобіль марки "Hyundai Veracruz" 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_9, номерний знак НОМЕР_2, вартістю відповідно

до висновку про оцінку автомобіля станом на 11 квітня 2014 року становить 321
475 грн.

Автомобіль марки "Renault Kangoo" 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_12, номерний знак НОМЕР_3, відповідно

до висновку про оцінку автомобіля станом на 11 квітня 2014 року становить 121
282 грн.

Всього присуджено ОСОБА_2 рухоме та нерухоме майно вартістю 5 434 140 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 86 335 грн як різницю

у вартості присудженого рухомого та нерухомого майна.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 673 грн сплаченого судового збору та 3
900 грн вартості проведеної будівельно-технічної експертизи.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня

2016 року в частині поділу нежитлового приміщення по

АДРЕСА_3 та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 86 335 грн різниці у вартості присудженого майна скасовано.

Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У решті рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2016 року залишено без змін (провадження № 61-5074св18).

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 29 липня 2016 року в частині поділу нежитлового приміщення

по АДРЕСА_3 скасовано.

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ нежитлового приміщення задоволено частково.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділено у власність ОСОБА_2 нежитлове приміщення по АДРЕСА_3, загальною площею 509,6 кв. м, вартістю 7 916
816,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 115 041,50 грн різниці

у вартості присудженого рухомого та нерухомого майна.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наявні у спірному майні офісні приміщення і медична лабораторія використовуються ОСОБА_2

у підприємницькій діяльності, позивач фактично ним не користувалася, тому нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 необхідно виділити ОСОБА_2 з виплатою ним грошової компенсації вартості частки ОСОБА_1.

З урахуванням висновку Верховного Суду в іншій частині рішення районного суду не переглядалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити нежитлове приміщення у спільній частковій власності сторін, без його поділу.

Постанова суду апеляційної інстанції оскаржується в частині поділу нежитлового приміщення по АДРЕСА_3, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в іншій частині постанова апеляційного суду в касаційному порядку не переглядається.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 25 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 липня 2019 року справу призначено судді-доповідачу Краснощокову Є. В.

Судді, які входять до складу колегії: Дундар І. О.,

Крат В. І.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачу Луспенику Д. Д. Судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І.,

Лідовець Р. А.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А. заяву судді-доповідача Луспеника Д. Д. про самовідвід

у справі № 344/1770/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжязадоволено. Справу передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 травня 2020 року справу призначено судді-доповідачу Воробйовій І. А.

Судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І.,

Лідовець Р. А.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А. від 17 червня 2020 року вказану справу призначено

до розгляду.

Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів

від 01 липня 2020 року визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи:

Воробйова І. А. (суддя-доповідач), Гулько Б. І., Лідовець Р. А.,

Ступак О. В., Черняк Ю. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Ступак О. В., Черняк Ю. В. від 01 липня 2020 року заяву судді Черняк Ю. В. просамовідвід у справі № 344/1770/14-ц за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено. Справу передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 липня 2020 року визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи:

Воробйова І. А. (суддя-доповідач), Гулько Б. І., Лідовець Р. А., Ступак О. В., Шипович В. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції всупереч вимог частини 5 статті 71 СК України самостійно вирішив присудити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на нежитлове приміщення, при цьому не взяв до уваги те, що інший із подружжя - ОСОБА_2 відповідної грошової суми

на депозитний рахунок суду не вніс, що призвело до неправильного вирішення спору.

Інших доводів касаційна скарга не містить.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 10 червня 1990 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували

у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Івано-Франківського міського суду

Івано-Франківської області від 11 лютого 2014 року у справі № 344/19959/13-ц шлюб між ними розірвано.

За час спільного проживання вони придбали рухоме та нерухоме майно, зокрема, 17 березня 2006 року між ТзОВ "Миро-Марк" та

ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Зазначене майно

є предметом касаційного перегляду з урахуванням висновків, викладених

у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року.

Відповідно до відомостей, що містяться у витязі з реєстру прав власності

на нерухоме майно № 10126701, виданому Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 17 березня 2006 року, магазин - цегляний, загальною площею 224,2 кв. м (а. с. 54, т. 1).

У подальшому магазин реконструйовано у медичну лабораторію та офісні приміщення, загальною площею 509,6 кв. м, на які 09 листопада 2012 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності (а. с. 22-26,53, т. 1).

Сторони є підприємцями у сфері оптової торгівлі фармацевтичними товарами, медичними і ортопедичними товарами, роздрібна торгівля іншими товарами. Зокрема, відповідно до свідоцтва № 457611 ОСОБА_2 зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності з 27 листопада

1998 року, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець

з 07 червня 2002 року.

Відповідно до висновку будівельно-технічної (оціночно-будівельної) експертизи від 03 вересня 2018 року № 023/09-2018 дійсна (ринкова) вартість вказаного приміщення станом на день проведення експертизи становить 7 916 816,00 грн (а. с. 2-17, т. 5).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини 1 статті 70 СК України у разі поділу майна,

що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Конструкція норми статті 60 СК Українисвідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Одним з видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, установлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 ЦК України).

Правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України.

Так, згідно зі статтею 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає

за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна.

Системний аналіз статей 57, 60, 61 СК України дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи - підприємця може бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між ними з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення спільного майна подружжя та способів поділу його між ними.

Отже, майно фізичної особи - підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичної особи - підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Під час здійснення поділу майна в судовому порядку суд повинен виходити з презумпції рівності часток, а також з вимог статті 71 СК України, відповідно до якої поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки у разі неподільності майна (частина 2 статті 364 ЦК України). При цьому відповідно до частини 3 статті 71 СК України речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1109цс15 та від 13 червня

2016 року у справі № 6-1752цс15, у постановах Верховного Суду

від 06 березня 2019 року у справі № 611/522/15-ц (провадження № 61-589св17) та від 08 квітня 2020 року у справі № 638/9020/14 (провадження № 61-17269св18).

З урахуванням викладеного доводи касаційної скарги про те, що необхідно нерухоме майно поділити між сторонами в рівних ідеальних частинах безпідставні.

Апеляційний суд, врахувавши вказівки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року, постановленої у цій справі щодо іншого майна подружжя, та встановивши, що спірне нежитлове приміщення, яке

є об'єктом спільної сумісної власності, складається з офісних приміщень

і медичної лабораторії та використовується ОСОБА_2

у підприємницькій діяльності, дійшов правильного висновку про те, що нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 необхідно виділити ОСОБА_2 з виплатою ним грошової компенсації вартості частки ОСОБА_1, розмір якої визначено шляхом проведення експертизи.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції всупереч вимог частини 5 статті 71 СК України самостійно вирішив присудити на її користь грошову компенсацію за 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на майно, при цьому не взяв до уваги те, що інший із подружжя - ОСОБА_2 відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду не вніс, що призвело до неправильного вирішення спору, є безпідставними, оскільки таку суму вносить позивач і лише у разі, якщо майно виділяється йому.

З урахуванням заявлених позовних вимог ОСОБА_1, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень частини п'ятої

статті 71 СК України.

Інших доводів касаційна скарга ОСОБА_1 не містить, а тому Верховний Суд переглядає судове рішення апеляційного суду згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. А. Воробйова

Судді: Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

О. В. Ступак

В. В. Шипович