Постанова

Іменем України

26 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 754/9723/19

провадження № 61-7218св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах яких діє представник - адвокат Шаповалов Андрій Миколайович, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року у складі судді Панченко О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом вселення.

Позов обґрунтовано тим, що 16 листопада 2010 року між позивачкою та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого останній зобов`язувався повернути грошові кошти в розмірі 629 200 грн, що складало 78 650 доларів США.

У рахунок забезпечення грошових зобов`язань за договором позики, було укладено договір іпотеки від 16 листопада 2010 року, за яким іпотекодавці - відповідачі у справі передали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

Іпотекодержателем за цим договором є ОСОБА_1 .

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором позики, позивачка звернулась до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Горша А. О. для реєстрації у встановленому Законом України «Про іпотеку» порядку права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до свідоцтв від 10 серпня 2016 року, виданих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. за реєстровими № № 1369, 1370, 1371, нотаріус посвідчила, що нею 14 травня 2015 року та 19 серпня 2016 року на адресу іпотекодавців направлені заяви-вимоги, в яких ОСОБА_1 повідомляла відповідачів, що у випадку несплати заборгованості за договором позики від 16 листопада 2010 року, нею буде звернуто стягнення на майно - предмет іпотеки.

30 вересня 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горша А. О. було посвідчено право власності позивачки на вищевказану квартиру. Підставою для реєстрації права власності стало невиконання боржником своїх обов`язків за договором позики грошей.

Відповідачі чинять перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні нею права власності на спірну квартиру.

Посилаючись на викладені обставини, позивачка просила суд вселити її до належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року позов задоволено.

Вселено ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка є власником спірної квартири, проте як власник не може нею користуватися, оскільки відповідачами чиняться їй перешкоди.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 через представника - адвоката Шаповалова А. М. звернулись до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11 травня 2023 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 через представника - адвоката Шаповалова А. М. звернулись до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року.

В касаційній скарзі заявники просять скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

28 червня 2023 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивачка просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

09 червня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 16 листопада 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошей, відповідно до умов якого позивачка передала у власність ОСОБА_2 грошові кошти, в розмірі 629 200 грн, що за курсом НБУ складало 78 650 доларів США.

З метою забезпечення виконання умов договору позики було укладено договір іпотеки від 16 листопада 2010 року, за яким іпотекодавці - відповідачі у справі передали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

Іпотекодержателем за цим договором є позивачка.

Внаслідок невиконання боржником ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором позики ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Горша А. О. для реєстрації у встановленому Законом України «Про іпотеку» порядку права власності на предмет іпотеки.

30 вересня 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горша А. О. посвідчено право власності позивачки на квартиру АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30 вересня 2016 року, підстава виникнення права власності: договір іпотеки квартири, серія та номер:2788, виданий 16.11.2010; підстава внесення запису: рішення приватного нотаріуса Горша А. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31662679 від 30.09.2016.

Згідно довідки форми № 3 від 16 листопада 2016 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано чотири особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Власник особового рахунку ОСОБА_1 .

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2018 року позов задоволено. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що для реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру приватному нотаріусу були надані усі необхідні документи, передбачені договором, тому реєстрація за позивачем права власності є правомірно. Крім цього, реєстрація відповідачів у спірній квартирі перешкоджає позивачці, як її власнику, у повній мірі розпоряджатися своїм майном та користуватися квартирою.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Постановою Верховного суду від 27 січня 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року скасовано, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2018 року залишено в силі.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до вимог статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачі чинять перешкоди ОСОБА_1 у вільному користуванні та розпорядженні належною їй на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_1 .

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

При таких обставинах суди дійшли правильного висновку про необхідність захисту прав ОСОБА_1 та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення, обґрунтовано задовольнивши її позовні вимоги.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах яких діє представник - адвокат Шаповалов Андрій Миколайович, залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов