ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року

м. Київ

справа №524/8967/21

провадження № 61-8216св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК «Житлобуд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП», ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , поданою представником ОСОБА_4 , на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 лютого 2022 року у складі судді Предоляк О. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 липня 2022 року у складі колегії суддів: Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання права на майнові права у порядку спадкування на квартиру та гараж.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_5 . За життя його мати склала заповіт від 16 січня 2020 року, відповідно до якого все належне їй майно, в тому числі майнові права на трикімнатну квартиру (проектний номер квартири АДРЕСА_1 ) та гараж (проектний номер гаража № НОМЕР_1 ) у багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 заповідала йому. Право власності ОСОБА_5 на майнові права відносно зазначених об`єктів підтверджується договорами купівлі-продажу майнових прав від 12 червня 2010 року № № 12/06-1, 12/06-2, укладених між нею та ТОВ «МЖК Житлобуд», а також рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03 липня 2019 року у справі № 524/39/18, яким визнано за ОСОБА_5 майнові права на вказані об`єкти. За життя ОСОБА_5 не реалізувала рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03 липня 2019 року та не зареєструвала право власності на майнові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

23 грудня 2020 року він звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, за результатами розгляду якої відкрита спадкова справа. Проте, постановою приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Доценка А. М. від 23 липня 2021 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майнові права з підстав відсутності документів, що дають змогу встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Він має всі законні права отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майнові права на об`єкти нерухомості, а належним відповідачем є саме Кременчуцька міська рада, оскільки він є єдиним спадкоємцем ОСОБА_5 . За обставин, коли у позивача відсутні інші способи захисту цивільних прав та інтересів, за яких можливо визнати право відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України, визнання за особою права власності на майнові права на об`єкти нерухомості в порядку спадкування за заповітом не суперечать закону та не порушують права, свободи та інтереси інших осіб, а тому підлягають задоволенню.

Просив суд:

визнати за ним право власності на майнові права в порядку спадкування за заповітом на трикімнатну квартиру, проектний номер квартири АДРЕСА_3 ;

визнати за ним право власності на майнові права в порядку спадкування за заповітом на гараж, проектний номер гаража № НОМЕР_1 , проектною площею 21,70 кв.м, розташований у багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Судом залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК «Житлобуд» (далі - ТОВ «МЖК Житлобуд»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП» (далі - ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП»), ОСОБА_2 .

Рішенням Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області від 02 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 21 липня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України. Аналогічна позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 14 грудня 2021 року (справа № 344/16879/15-ц, провадження № 14-31цс20). Визнання право власності на майнові права в порядку спадкування за заповітом у вказаній ситуації не буде належним способом захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав позивача. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (п. 57 постанови від 5 червня 2018 р. у справі № 338/180/175, п. п. 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 р. у справі № 488/5027/14-ц). Визнання права власності є ефективним і належним способом захисту прав сторони - покупця, який за договором купівлі-продажу майнових прав повністю сплатив узгоджену в договорі грошову суму, проте не може реалізувати свої права внаслідок недобросовісної поведінки продавця після введення будинку в експлуатацію, який не визнає права покупця на цю збудовану квартиру. Ураховуючи особливість перетворення права на майнові права у право на новостворений об`єкт нерухомого майна, саме інвестор є першим власником за договором купівлі-продажу майнових прав на певне нерухоме майно, яке фактично існує, однак набуває формальних ознак об`єкта цивільних прав лише після його державної реєстрації. З огляду на викладене Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області не є належним відповідачем у справі, оскільки належним відповідачем у таких спорах є забудовник.

У провадженні Автозаводського районного суду м. Кременчука перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ТОВ «Науково-виробнича інноваційна фірма «ВІЛП», ТОВ «МЖК «Житлобуд» про зобов`язання виконати умови договорів купівлі-продажу майнових прав № 12/06-1 та № 12/06-2, що свідчить про існування спору між інвестором та забудовником. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03 липня 2019 року, яким визнано за ОСОБА_5 майнові права на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та на гараж № НОМЕР_1 , не призвело до реального захисту прав інвестора, оскільки право власності на зазначені об`єкти зареєстровано не було. Таким чином, визнання права на майнові права за спадкоємцем ОСОБА_5 - ОСОБА_1 не призведе до реального захисту прав позивача. Враховуючи те. що ОСОБА_1 успадкував об`єкти інвестування - майнові права, підстави для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, подання позову до неналежного відповідача та звернення до суду з неефективним способом захисту, підстави для задоволення позову відсутні.

Апеляційний суд вказав, що предметом спадкування є саме майнові права, що належали ОСОБА_5 , а не об`єкти нерухомості. При цьому, рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03 липня 2019 року визнано за ОСОБА_5 майнові права на квартиру та гараж. За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правовстановлюючих документів на вказані майнові права, а тому ОСОБА_1 може оскаржити дії нотаріуса у встановленому законодавством порядку. ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_5 прийняв спадщину, та є правонаступником позивача у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ТОВ «Науково-виробнича інноваційна фірма «ВІЛП», ТОВ «МЖК «Житлобуд» про зобов`язання виконати умови договорів купівлі-продажу майнових прав № 12/06-1 та № 12/06-2, що дає йому можливість реалізувати захист своїх прав.

Аргументи учасників справи

22 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, а також здійснити розподіл судових витрат.

Касаційна скарга мотивована тим, що будь-які права відмінні від права власності, тобто права на чуже майно (майнові права) є об`єктом цивільних прав, обіг який не обмежений законодавством, а отже можуть бути передані від однієї особи іншій особі у порядку спадкування. Особа, яка подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини за законом є спадкоємцем з часу відкриття спадщини. Відповідно до цивільного законодавства спадкоємець успадковує все майно спадкодавця, у тому числі майнові права. При цьому закон визначає, що право на отримання свідоцтва про право на спадщину є позитивним правом спадкоємця, яке передбачає підтвердження факту набуття у власність майна, одержаного ним у порядку спадкування. Суд послався на постанову Верховний Суд України від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, однак припустився помилки у застосуванні визначального принципу ? верховенства права, адже навіть «право очікування» є об`єктом вільного цивільного обігу і не обов`язково має бути реалізоване, натомість упродовж дії «очікування» може бути відчужене (подароване, продане, передане в управління), набуте або знищене. Відтак припущення суду про те, що визнання права власності на майнові права в порядку спадкування за заповітом у вказаній ситуації не буде належним способом захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав позивача є хибним. З цих же підстав неможливо погодитись про те, що предметом позову є невизнання права власності на об`єкти нерухомості. Мотивувальна частина рішення суду є самостійною зміну предмета позову і розгляд позовних вимог в контексті «права очікування», в той час як передумовою для звернення до суду є порушення права позивача на отримання свідоцтва про право власності на майно (майнові права) в порядку спадкування. Об`єктивним проявом порушення його прав на отримання свідоцтва про право власності на майно стала саме постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Суди не врахували, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 липня 2019 року за його матір`ю було визнано майнові права на об`єкти інвестиційної діяльності, внаслідок чого вона мала б права (якби не померла) володіти, користуватися та розпоряджатися цими об`єктами, а також набути первісне право на новостворений об`єкт інвестування. У свою чергу він, як спадкоємець, має права на визнання за ним такого ж обсягу прав. За життя спадкодавець не змогла зареєструвати право власності на нерухоме майно, в тому числі через небажання підписувати акт приймання-передачі нерухомого майна з боку забудовника, внаслідок чого до нього перейшли права та обов`язки інвестора (забудовника), які належали його матері. Він об`єктивно не міг надати технічну документацію на нерухоме майно нотаріусу Доценко А. М. (що було причиною відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину), оскільки він не отримав майнових прав своєї матері на нерухоме майно, а тому не міг отримати первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Суди попередніх інстанцій встановили факт спадкування майнових прав, однак відмовили у визнанні права власності.

Реалізуючи своє право на звернення до суду, у зв`язку із невизнанням свого права на спадщину, він визначив відповідачем у справі територіальну громаду, в межах якої знаходиться спадкове майно, оскільки за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Разом з тим суд першої інстанції до участі у справі залучив у якості третіх особі: ТОВ «МЖК Житлобуд», ТОВ «Науково-виробнича іноваційна фірма «ВІЛП», ОСОБА_2 , однак жодного обґрунтування щодо можливого впливу судового рішення у спадкових справах на права та обов`язки вказаних осіб суд не навів. Крім того, суд першої інстанції прийняв до уваги та використав під час ухвалення рішення позапроцесуальний документ - відзив третьої особи, тоді як третя особа реалізує свої права на подання заяви по суті виключно у формі пояснень.

20 вересня 2022 року ТОВ «МЖК Житлобуд» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просило відмовити к задоволенні касаційної скарги.

Відзив мотивований тим, що якщо об`єкт вже введено у експлуатацію, а інвестор не має необхідних документів для оформлення права своєї власності на нього, то у такому випадку, належним та ефективним способом захисту його права буде визнання права власності на об`єкт інвестування. У матеріалах справи відсутні дані про повне внесення коштів за договором. Крім того, є відомості про продаж гаражу іншій особі. За таких обставин судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту його прав. При цьому, слід звернути увагу на те, що суд, який розглядає справу, може самостійно обирати норму права, яка забезпечить найбільш ефективний спосіб захисту прав позивача, проте, правовідносини, які стосуються майнових прав на об`єкт інвестування та правовідносини, які стосуються визнання права власності на спадкове майно, не є тотожними, і регулюються різними спеціальними нормами права, що, відповідно, впливає на предмет та підстави відповідних позовів, які суд змінювати самостійно та проти волі позивача не має права. Суд встановив, що станом на час розгляду справи у Автозаводському районному суді м. Кременчука Полтавської області перебуває цивільна справа № 524/3427/20 за позовом ОСОБА_5 (покійної матері позивача) до ТОВ «Науково-виробнича інноваційна фірма «ВІЛП», ТОВ «МЖК ЖИТЛОБУД» про зобов`язання виконати умови договорів. Також справа, предметом якої було визнання права власності на майнові права на нерухоме майно за названими договорами купівлі-продажу майнових прав № 12/06-1 та 12/06-2, переглядається у касаційному порядку. Оскільки позивач успадкував майнові права на об`єкти інвестування в силу закону і заповіту, то ефективним способом захисту його прав буде оскарження дій нотаріуса, про що також зазначила і апеляційна інстанція.

16 вересня 2022 року Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області подала до Верховного Суду письмові пояснення, у яких просила ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, у постановах Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 372/4235/19, від 28 травня 2020 року у справі

№2-2317/11).

Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 12 червня 2012 року між ОСОБА_5 та ТОВ «МЖК «Житлобуд» укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 12/06-1. Предметом вказаного договору є придбання покупцем ОСОБА_5 майнових прав на квартиру у багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями, що розташований за будівельною адресою: АДРЕСА_4 , характеристика якої встановлена у специфікації ? додатку № 1 до цього договору. Продавцем майнових прав та забудовником за договором вказано відповідно ТОВ «МЖК «Житлобуд» і ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП».

Цього ж дня, між ОСОБА_5 та ТОВ «МЖК «Житлобуд» укладено договір купівлі-продажу майнових прав за № 12/06-2. Предметом вказаного договору є придбання покупцем ОСОБА_5 майнових прав на гараж за будівельною адресою: АДРЕСА_4 , детальна характеристика якого встановлена у специфікації ? додатку № 1 до цього договору. Продавцем майнових прав та забудовником за договором вказано відповідно ТОВ «МЖК «Житлобуд» і ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП».

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03 липня 2019 року у справі № 524/39/18 за позовом ОСОБА_5 до ТОВ «МЖК «Житлобуд», ТОВ " Науково - виробнича інноваційна фірма «ВіЛП», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , визнано за ОСОБА_5 майнові права на: трикімнатну квартиру АДРЕСА_5 , згідно з договором № 12/06-1, укладеного 12 червня 2012 року між ТОВ «МЖК «Житлобуд» та ОСОБА_5 ; гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 21,70 кв.м, у багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями за будівельною адресою: АДРЕСА_6 , згідно з договором № 12/06-2, укладеного 12 червня 2012 року між ТОВ «МЖК «Житлобуд» та ОСОБА_5 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вказаним рішенням, крім іншого, встановлено, що замовнику будівництва, тобто ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП», ДАБК України засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта: багатоквартирного житлового будинку з дитячим кафе та гаражами на першому поверсі по АДРЕСА_4 , як нового будівництва, проектній документації та підтвердила його готовність до експлуатації. За заявою відповідача, на підставі розпорядження Кременчуцького міського голови від 04 квітня 2018 року за № 108-Р вказаному об`єкту було присвоєно поштову адресою: АДРЕСА_2 та видано свідоцтво про поштову адресу. ТОВ «МЖК «Житлобуд», як генеральний підрядник, та ТОВ «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП», як замовник будівництва, відмовилися від складання акта приймання-передачі майнових прав та передачі позивачеві, як покупцеві, майнових прав на приміщення квартири за будівельним номером АДРЕСА_1 на 8-у поверсі будинку та гаражу. При цьому, в судовому засіданні 02 липня 2019 року представник відповідачів передав представнику позивача два примірника акту приймання-передачі майнових прав лише щодо квартири, датованих 12 червня 2012 року.

16 січня 2020 року ОСОБА_5 склала заповіт, відповідно до якого все належне їй майно заповідала ОСОБА_6 , в тому числі, майнові права на трикімнатну квартиру проектний номер квартири АДРЕСА_3 та гараж, проектний номер гаража № НОМЕР_1 , проектною площею 21,70 кв.м, що розташований у багатоквартирному житловому будинку з дитячим кафе та гаражами на першому поверсі по АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

Після смерті матері, ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Доценко А. М. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Постановою приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Доценка А. М. від 23 листопада 2021 року відмовлено ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майнові права на трикімнатну квартиру АДРЕСА_7 та на майнові права на гараж № НОМЕР_1 на першому поверсі секції 1 в будинку АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_5 . Підстава для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майнові права ? відсутність документів, що дають змогу встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

При розгляді справи судом першої інстанції також встановлено, що у провадженні Автозаводського районного суду м. Кременчука перебуває цивільна справа № 524/3427/20 за позовом ОСОБА_5 до ТОВ «Науково-виробнича інноваційна фірма «ВІЛП», ТОВ «МЖК «Житлобуд» про зобов`язання виконати умови договорів купівлі-продажу майнових прав № 12/06-1 та № 12/06-2, що свідчить про існування спору між інвестором та забудовником.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження

№ 61-20968 сво 21).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21).

Згідно зі статтями 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

У частині першій стаття 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 травня 2022 року у справі № 372/4235/19 (провадження № 61-655св21), на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що «згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини. Якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт; право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності. Таким чином, спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 707/1803/16-ц (провадження № 61-1132св17), на який позивач покликається у касаційній скарзі. Подібні висновки Верховний Суд зробив також у постановах від 12 серпня 2019 року у справі № 607/9408/16-ц (провадження № 61-27922св18) та від 28 травня 2020 року у справі № 2-2317/11 (провадження № 61-13194св18)».

У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який (які) прийняв (прийняли) спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування (див., зокрема постанови Верховного Суду: від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18), від 19 травня 2020 року у справі № 175/1941/16-ц (провадження № 61-19798св18), від 31 березня 2021 року у справі № 463/4616/18 (провадження № 61-20505св19), від 23 лютого 2022 року в справі № 501/672/16-ц (провадження № 61-14670св21), від 01 березня 2023 року у справі № 604/1312/20 (провадження № 61-12430св22)).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 липня 2019 року за ОСОБА_5 було визнано майнові права на об`єкти інвестиційної діяльності, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_5 , згідно з договором № 12/06-1, укладеного 12 червня 2012 року між ТОВ «МЖК «Житлобуд» та ОСОБА_5 ; гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 21,70 кв.м, у багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями за будівельною адресою: АДРЕСА_6 , згідно з договором № 12/06-2, укладеного 12 червня 2012 року між ТОВ «МЖК «Житлобуд» та ОСОБА_5 ;

звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що він є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 , однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину;

суди не врахували, що до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; позивач звернувся в суд за захистом своїх спадкових правна спірні майнові права, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини на підставі відповідних договорів купівлі-продажу та судового рішення, оскільки в позасудовому порядку не зміг оформити право на спадщину; у справах про визнання права власності (майнових прав) у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який (які) прийняв (прийняли) спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування; приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи;

суди неправильно встановили характер спірних правовідносин, внаслідок чого зробили помилкові висновки щодо підстав для відмови у судовому захисті спадкових прав ОСОБА_3 на отримання спадщини за заповітом, до складу якої входять спірні майнові права (обрання неналежного способу захисту та пред`явлення позовних вимог до неналежного відповідача);

колегія суддів враховує, що спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини; спадкодавцю позивача належали саме майнові права на об`єкти інвестиційної діяльності - квартиру та гараж, а не право власності на це майно як нерухоме, яке виникає після завершення будівництва об`єкта нерухомості.

За таких обставин оскарженні судові рішення про відмову у задоволенні позову підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про його часткове задоволення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, ? у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

ОСОБА_1 при поданні позовної заяви сплатив 11 350, 00 грн (т. 1, а. с. 7, 44), у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційноїінстанції - 14 539,50 грн (т. 1, а. с. 196), у зв`язку з розглядом справи у суді касаційноїінстанції - 19 386,00 грн. Оскільки за результатами касаційного перегляду касаційна скарга ОСОБА_3 та позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням принципу пропорційності у цивільному судочинстві, Верховний Суд покладає на відповідача половину судових витрат позивача в розмірі 22 637,75 грн.

Керуючись статтями 141 400 402 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 лютого 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 липня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК «Житлобуд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Наукова виробнича інноваційна фірма «ВіЛП», ОСОБА_2 , про визнання права на майнові права в порядку спадкування на квартиру та гараж, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_7 в порядку спадкування за заповітом майнові права на трикімнатну квартиру, проектний номер квартири АДРЕСА_3 , згідно договору № 12/06-1, укладеного 12 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЖК «Житлобуд» та ОСОБА_5 ;.

Визнати за ОСОБА_7 в порядку спадкування за заповітом майнові права на гараж, проектний номер гаража № НОМЕР_1 , площею 21,70 кв. м, розташований у багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 , згідно договору № 12/06-2, укладеного 12 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЖК «Житлобуд» та ОСОБА_5 .

Стягнути з Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь ОСОБА_3 22 637,75 грн судових витрат на сплату судового збору.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 лютого 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 липня 2022 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

А. Ю. Зайцев

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук